Ковалевский: "После травмы в баскетболе себя не видел"
- В’ячеславе, востаннє ми з тобою спілкувалися, коли ти грав за Сарни. Як сталося, що тебе запросили до Черкас?
- Мені зателефонував Саша Буханевич і запропонував такий варіант. Я дав свій телефон, Саша передав його в Черкаси, і вже від Володимира Холопова я отримав запрошення приїхати влітку на збори. Так я опинився в Черкаських Мавпах.
- Які враження справила черкаська команда? Чому повернувся назад?
- Враження від команди, міста лише позитивні. Я просто грав у баскетбол, про решту дбав клуб, надавши мені всі умови. Жодних проблем побутового чи фінансового характеру не виникало. В команді панувала чудова атмосфера, було проведено хорошу підготовчу роботу, недарма, зараз команда виграє всі матчі. Гадаю, що перше місце у Вищій лізі черкащанам забезпечено… Чому пішов? Можливо, чимось не догодив тренеру, а, головне, на мою позицію знайшли молодших виконавців. Так сталося…
- Повернувшись до Рівного, одразу отримав пропозицію від Пульсара?
- Так, фактично, коли я ще перебував в дорозі, мені зателефонував Сергій Шемосюк і запросив прийти на тренування команди. Я так зрозумів, що про це подбав Володимир Холопов, подзвонивши в Рівне та пояснивши ситуацію.
- Наскільки значні зміни відбулися в команді з того часу, коли ти грав за Пульсар востаннє?
- Востаннє я, можна сказати, грав за Пульсар два роки тому. Рік не грав, відновлюючись після травми, потім були Сарни. Але значних змін, якщо чесно, не побачив. Можливо, рівень команди дещо зріс…
- Чого не вистачає для перемог?
- Не знаю навіть, багатьох факторів не вистачає. Можливо, в першу чергу, майстерності – як індивідуальної, так і командної. І якщо Грифонів, які слабші за нас, ми ще можемо обіграти, хоч і у важкій боротьбі, то з іншими суперниками доводиться непросто.
- Ти зіграв кілька матчів після повернення, а потім знову настала перерва. Травма?
- Та ні, це й травмою не назвеш. Просто безглуздість якась – я зіграв у матчі в Сімферополі, а потім дома з Грифонами, й утворилася внутрішня гематома із загрозою інфекції. Довелося лягати під ніж. Потім тиждень пішов на відновлення. Гадаю, вже в понеділок зможу зіграти у Львові, якщо тренер довірить місце на майданчику.
- Як вважаєш, чи сильно відрізняється твоя гра до тієї самої злощасної травми і після? І чи вдається тобі знайти свою гру зараз?
- У будь-якому випадку, я не буду тим, ким був раніше. Тоді я себе в баскетболі зовсім не бачив, розуміючи, що травма серйозна, що я вже ніколи не зможу так бігати, як раніше. Але в Сарнах і в Черкасах я зрозумів, що все можливо. Головне, щоб прикрих і безглуздих травм більше не було.
- Мені зателефонував Саша Буханевич і запропонував такий варіант. Я дав свій телефон, Саша передав його в Черкаси, і вже від Володимира Холопова я отримав запрошення приїхати влітку на збори. Так я опинився в Черкаських Мавпах.
- Які враження справила черкаська команда? Чому повернувся назад?
- Враження від команди, міста лише позитивні. Я просто грав у баскетбол, про решту дбав клуб, надавши мені всі умови. Жодних проблем побутового чи фінансового характеру не виникало. В команді панувала чудова атмосфера, було проведено хорошу підготовчу роботу, недарма, зараз команда виграє всі матчі. Гадаю, що перше місце у Вищій лізі черкащанам забезпечено… Чому пішов? Можливо, чимось не догодив тренеру, а, головне, на мою позицію знайшли молодших виконавців. Так сталося…
- Повернувшись до Рівного, одразу отримав пропозицію від Пульсара?
- Так, фактично, коли я ще перебував в дорозі, мені зателефонував Сергій Шемосюк і запросив прийти на тренування команди. Я так зрозумів, що про це подбав Володимир Холопов, подзвонивши в Рівне та пояснивши ситуацію.
- Наскільки значні зміни відбулися в команді з того часу, коли ти грав за Пульсар востаннє?
- Востаннє я, можна сказати, грав за Пульсар два роки тому. Рік не грав, відновлюючись після травми, потім були Сарни. Але значних змін, якщо чесно, не побачив. Можливо, рівень команди дещо зріс…
- Чого не вистачає для перемог?
- Не знаю навіть, багатьох факторів не вистачає. Можливо, в першу чергу, майстерності – як індивідуальної, так і командної. І якщо Грифонів, які слабші за нас, ми ще можемо обіграти, хоч і у важкій боротьбі, то з іншими суперниками доводиться непросто.
- Ти зіграв кілька матчів після повернення, а потім знову настала перерва. Травма?
- Та ні, це й травмою не назвеш. Просто безглуздість якась – я зіграв у матчі в Сімферополі, а потім дома з Грифонами, й утворилася внутрішня гематома із загрозою інфекції. Довелося лягати під ніж. Потім тиждень пішов на відновлення. Гадаю, вже в понеділок зможу зіграти у Львові, якщо тренер довірить місце на майданчику.
- Як вважаєш, чи сильно відрізняється твоя гра до тієї самої злощасної травми і після? І чи вдається тобі знайти свою гру зараз?
- У будь-якому випадку, я не буду тим, ким був раніше. Тоді я себе в баскетболі зовсім не бачив, розуміючи, що травма серйозна, що я вже ніколи не зможу так бігати, як раніше. Але в Сарнах і в Черкасах я зрозумів, що все можливо. Головне, щоб прикрих і безглуздих травм більше не було.
