Біатлон: Класифікація всіх видів перегонів
У суботу, 25 листопада, стартує новий біатлонний сезон-2023/24, у рамках якого відбудуться дев'ять етапів Кубка світу, а також зимові чемпіонат світу в Нове-Мєсто-на-Мораві (Чехія).
На змаганнях спортсмени виступають у різних видах перегонів. Так, наразі в рамках найбільших міжнародних змагань з біатлону (Кубок світу та ЧС) проводять сім видів, а на Олімпійських іграх - шість.
Для тих, хто хоче розібратися в класифікації біатлонних перегонів ISPORT підготував наступний матеріал.
Читайте також: Біатлон-2024/2025: коли стартує етап в Обергофі?
Що таке індивідуальна гонка
Цей класичний вид біатлонних змагань є найстарішим і найскладнішим. Чоловіки виступають на дистанції 20 км, а жінки - 15 км. Усі спортсмени проходять п'ять кіл, дистанція яких 4 км у чоловіків і 3 км у жінок, і чотири вогневі рубежі.
Біатлоністи виходять на старт з інтервалом у 30 секунд. Перша і третя стрільба проходять лежачи, а друга і четверта - стоячи. За кожен промах на вогневому рубежі біатлоністи не відправляються на штрафне коло, але до їхнього загального часу додається штрафна хвилина. Місця на стрільбищі біатлоністи вибирають самі.
Цей вид біатлонних змагань є олімпійським. Уперше на ОІ індивідуальні перегони з біатлону відбулися у чоловіків 1960 року, а у жінок - 1992 року.
Що таке спринт
У перекладі з англійської sprint - це біг на короткі дистанції, і саме це повністю характеризує цей вид перегонів, оскільки дистанція спринту коротка - 10 км у чоловіків і 7,5 км у жінок.
Спортсмени долають три кола по 3,3 км у чоловіків і 2,5 км у жінок з двома вогневими рубежами. За кожен промах на вогневому рубежі біатлоністи долають штрафне коло, дистанція якого становить 150 м.
Біатлоністи стартують з інтервалом у 30 секунд, після проходження першого кола проводять стрільбу з положення лежачи, а після другого кола - з положення стоячи, третє коло - фінішне. На стрільбищі біатлоністи самі обирають собі місце.
Як і індивідуальна гонка, спринт також є олімпійським видом. Уперше на зимовій ОІ спринтерська гонка у чоловіків відбулася 1980 року, а у жінок - 1992 року.
Що таке гонка переслідування (пасьют)
У українській мові цю гонку часто називають пасьют (або персьют), від англійської назви гонки pursuit, що в перекладі означає "переслідування".
Право виступить у цьому виді змагань отримують 60 найкращих спортсменів за підсумками спринтерської гонки. У разі, якщо хтось із цих спортсменів відмовляється від участі, його місце займають наступні біатлоністи в протоколі спринту.
У цій дисципліні чоловіки долають дистанцію 12,5 км, а жінки - 10 км. Усі спортсмени проходять п'ять кіл по 2,5 км і 2 км у жінок, а також чотири вогневі рубежі - перші два лежачи, а другі два - стоячи.
На дистанцію спортсмени виходять у тому порядку, в якому фінішували у спринті, а розрив у часі виходу на дистанцію становить фінішне відставання від переможця у спринті.
У рідкісних випадках стартовий протокол пасьюту складається за результатами індивідуальної гонки, і тоді стартовий гандикап дорівнює половині відставання від переможця індивідуальної гонки.
На вогневих рубежах біатлоністи займають місця відповідно до порядку приходу на стрільбище, хоча на першу стрільбу вони розташовуються згідно зі своїми стартовими номерами. За кожен промах необхідно подолати штрафне коло, дистанцією 150 м.
Якщо спортсмен відстав від лідера на повне коло дистанції (2,5 км у чоловіків, 2 км у жінок), то його знімають із перегонів.
Цей вид біатлонних змагань досить молодий - на міжнародних стартах його вперше провели 1 грудня 1996 року в рамках Кубка світу-1996/97, і того ж сезону пасьют включили в програму чемпіонатів світу. На Олімпійських іграх гонку вперше провели в Солт-Лейк-Сіті 2002 року.
Що таке мас-старт
Гонка із загального старту передбачає старт усіх біатлоністів одночасно. Тут беруть участь 30 спортсменів.
До 2011 року в цій дисципліні брали участь 30 найкращих спортсменів загального заліку Кубка світу, але з сезону-2011/12 до перегонів допускають 25 спортсменів відповідно до загального заліку і 5 спортсменів, які набрали більшу кількість очок на даному етапі, але не входять до ТОП-25.
Дистанція перегонів - 15 км у чоловіків і 12,5 км у жінки. Біатлоністи долають 5 кіл по 3 км у чоловіків і 2,5 км у жінок, і проходять чотири вогневі рубежі (перші два - лежачи, другі два - стоячи).
На першій стрільбі біатлоністи займають місця відповідно до стартового номера, на наступних - відповідно до порядку приходу на стрільбище. За кожен промах передбачено штрафне коло, що дорівнює 150 м.
Мас-старт - один із наймолодших видів перегонів. На чемпіонаті світу вперше перегони із загального старту було проведено 1999 року, а на Олімпійських іграх - 2006 року.
Порядок допуску спортсменів на ЧС та ОІ трохи відрізняється від Кубка світу - на ці перегони допускають усіх призерів поточних Ігор або чемпіонату в спринті, пасьюті та індивідуальній гонці, 15 найкращих у загальному заліку Кубка світу, а решта - від 6 до 15 осіб, - добираються за набраними очками на поточних ОІ або ЧС.
Що таке естафета
Цей вид змагань є командним - у перегонах беруть участь команди з чотирьох спортсменів, які представляють одну країну. Кожен біатлоніст долає один етап, дистанція якого у чоловіків становить 7,5 км, а у жінок - 6 км.
У рамках одного етапу біатлоністам належить пройти два вогневі рубежі - перший лежачи, а другий - стоячи.
На старт першого етапу біатлоністи виходять одночасно, після чого після його проходження відбувається передача естафети. Місця на стрільбищі біатлоністи займають відповідно до свого стартового номера.
На кожному вогневому рубежі спортсмени мають три запасні патрони. Таким чином, на 5 мішеней у біатлоністів 8 патронів. У разі, якщо було витрачено всі патрони разом із запасними, то за кожну незакриту мішень належить пройти штрафне коло, що дорівнює 150 м.
Уперше на ЧС естафету провели 1966 року в чоловіків і 1984 року в жінок, а до програми Олімпійських ігор перегони включили 1968 року (для чоловіків) і 1992 року (для жінок).
Що таке змішана естафета
Ще один вид командних змагань, де беруть участь чотири спортсмени, які представляють одну країну. Команда складається з двох чоловіків і двох жінок, які проходять по одному етапу (дистанція етапу - 6 км) з двома вогневими рубежами.
Як і в класичній естафеті, на старт першого етапу біатлоністи виходять одночасно, а потім передають естафету. На вогневих рубежах діють ті самі правила, що й у класичній естафетній гонці.
Гонку починають або жінки, або чоловіки - це залежить від рішення організаторів змагань. Якщо перший етап почали жінки, то другий також біжать жінки, після чого третій і четвертий етапи проходять чоловіки.
Якщо ж на старт першими вийшли чоловіки, то другий етап біжать чоловіки, після чого в боротьбу вже вступають жінки.
Уперше змішана естафета з'явилася в програмі Кубка світу в сезоні-2002/03 на п'ятому етапі. Тоді спортсмени подолали 4 етапи по 4,8 км кожен. Уперше на чемпіонаті світу перегони провели у 2005 році.
До програми Олімпійських ігор змішану естафету включили 2011 року і вперше провели в Сочі на ОІ-2014, де перемогу здобули представники Норвегії Тура Бергер, Тіріль Екгофф, Уле-Ейнар Бйорндален і Еміль Хегле Свендсен.
Що таке одиночна змішана естафета
Цей вид змагань також відомий як сингл-мікст (до 2016 року гонка називалася супермікст). Перегони є командними і з'явилися зовсім нещодавно - у 2015 році.
Команда складається лише з двох спортсменів - чоловіки і жінки, які представляють одну країну і передають один одному естафету по кілька разів.
Кожен етап складається з двох вогневих рубежів - лежачи і стоячи, всього - чотири етапи. Першими на старт виходять жінки, після першого етапу вони передають естафету чоловікам, які проходять другий етап і передають естафету жінкам. Ті проходять третій етап, а заключний біжать чоловіки.
Сумарно жінки пробігають 6 км у рамках одиночної змішаної естафети, а чоловіки - 7,5 км.
Що стосується стрільби, то тут біатлоністи також мають по три запасні патрони на кожен вогневий рубіж. Якщо цього не вистачає для того, щоб закрити всі мішені, то спортсмени біжать штрафне коло, завдовжки 75 м. Ті учасники, які до останньої передачі естафети відстають на коло, з дистанції знімаються.
На етапі Кубка світу перегони вперше провели 2015 року, а в рамках ЧС їх вперше провели 2019 року. У програму Олімпійських ігор ця дисципліна не включена.
Врахування гонок у заліку Кубка світу та Кубку націй
У загальний залік Кубка світу йдуть очки, які спортсмени набирають в особистих гонках - індивідуальних, спринтах, пасьютах і мас-стартах. Раніше було правило, що наприкінці сезону під час остаточного підрахунку в розрахунок не беруть дві гонки, за які спортсмен отримав найнижчу кількість очок. Однак з минулого сезону це правило прибрали.
За підсумками сезону переможець загального заліку Кубка світу отримує Великий кришталевий глобус.
Залік Кубка націй - це рейтинг національних біатлонних федерацій. Тут враховуються виступи спортсменів в індивідуальних і спринтерських перегонах, а також трьох видах естафет - класичній, змішаній та одиночній змішаній.
Очки Кубка націй присуджують трьом найкращим спортсменам країни в індивідуальній гонці та спринті, а також естафетній команді федерації відповідно до зайнятих місць. За підсумками сезону підсумовуються всі зароблені очки, що дає змогу визначити місце федерації в заліку.
Залежно від цього місця визначається кількість спортсменів, яку федерація може відправляти на етапи Кубка світу.
Варто також зазначити, що в рамках Кубка світу є і заліки за окремими дисциплінами - індивідуальна гонка, спринт, переслідування, мас-старт, естафета і змішана естафета. За підсумками сезону переможці в кожній дисципліні отримують Малий кришталевий глобус.
